|
Великоднє Послання Преосвященного Владики Тараса Сеньківа Wednesday, 31 March 2010 Великоднє Послання Преосвященного Владики Тараса Сеньківа, ОМ Апостольського Адміністратора Стрийської єпархії УГКЦ Всечеснішим отцям, преподобним ченцям і черницям, улюбленим у Христі браттям та сестрам Христос Воскрес! Того неповторного для історії Великоднього ранку, «коли світло життя нам засіяло з гробу», неймовірні слова ангела про Христове Воскресіння мов блискавка приголомшили жінок-мироносиць, перевершуючи будь-яке їх сподівання. Та небесний посланець невблаганно повторював: «Чому шукаєте живого між померлими. Його тут немає, Він Воскрес!» (Лк. 24,5-6) Ангельська звістка про те, що «Христос Воскрес» і сьогодні тим сильніше та глибше проникає Великодньою радістю до наших сердець, чим безпосередніше відкриємося простоті та однозначності її початкового вираження. Святий апостол Тома дотиком руки до рани Христового боку подолав усі свої сумніви, та засвідчив Воскресіння Учителя визнанням: «Господь мій і Бог мій» (Ів.20,28). Ісус однак тоді сказав Томі, що більшу благодать, аніж дотик, приносить віра в Його Воскресіння: «Блаженні ті, що не бачили, але повірили» (Ів.20,29). Палець, яким сьогодні і ми можемо торкнутися Воскреслого – є віра: дотиком віри здобуваємо світло та силу Воскресіння. Проповідь про Христове Воскресіння на початку навертала народи, змінювала лице світу та зродила Церкву тому, що була голошена «в Дусі та силі віри» (пор.1Кор. 2,4). Церква не отримала від Христа іншої зброї, якою могла б проломити твердість людських сердець, крім слова про Воскресіння. Звісткою про Воскресіння Христос наповнив усі слова Євангелія, які «є написані, щоб ви повірили» (Ів. 20,31), та звірив їх Церкві. Воскреслий укрився в цих словах силою Святого Духа, подібно, як у Євхаристійному хлібі та вині. Своєю власною вагомістю слов? «воскрес із мертвих» проникають до людських вух, а з них до сердець, в яких здійснюється та постійно розвивається таїнство віри. Тому слово про Воскресіння має здатність родити віру та міняти світ людей власною, скритою у ньому силою Правди – бо звіщає те, що дійсно сталося. Хто приймає до серця слово про Воскресіння – відкривається життєдайній силі Святого Духа, благодатним плодом якого є наша віра – Боже діло, яке ми Богові дозволяємо в нас виконати. Увірувати в Христове Воскресіння та устами визнати, що «Христос є Господь» (Флп. 2,11), означає, що Воскресіння є триваючим станом – вічною реальністю Христової влади тут та тепер, бо «з Христом теж і ви воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих» (Кол. 2,12). Дійсність Воскресіння тому є для нас так чимось захоплюючим, бо перемінює смерть у життя, а часовий плин історії у засів вічності, який вже сьогодні обновляє усе створіння. Радість Великодня здатна те, що було знищене, знову відбудувати, що постаріло – омолодити, всьому повернути непорочність. Апостол Павло вважає все за втрату та сміття заради того, щоб пізнати Христову силу та силу його Воскресіння. Таїнство Воскресіння не лише обійме наші тіла останнього дня. Силою Святого Духа воно звершується воскресінням умертвлених гріхом душ та сердець, а це належить до сьогодення, і стосується нас, тут та тепер. Вічність починається зараз – вічність, як наша відкритість у вірі для майбутнього, в якому воскресінням будемо остаточно здобуті Богом, а він стане для нас усім. Воскресінням Ісуса є нам даний не лише «правдивий доказ» нашої віри, але й «жива надія». Заслугами Христа ми «оправдані через віру, маємо мир з Богом» та «хвалимося надією на славу Божу… Надія ж не осоромить, бо любов Божа влита в серця наші» (Рим. 5,1-5). Християнська надія зродилася на Великдень. Христос Воскрес, щоб запевнити усім надію на спасіння, надію на те, що жодні труднощі, перешкоди та терпіння туземного життя, а навіть сама смерть, нездатні відлучити нас від Христової любові. Оживити сьогодні віру в Церкві – означає знову живим способом поставити перед очі кожного мотиви надії. Без неї не вдасться нічого зробити, бо надія веде віру та любов до досконалості. Без неї все б зупинилося, стало безцільним та мертвим. Те, що зуміє надія, нездатна зробити жодна пропаганда. Надія нищить страх, вчить, що будь-які окови можна розірвати, бо відкриває ясну перспективу нашого «завтра», гарантом якого є Божа вірність. Тож якщо всупереч всьому надіємося – то одного дня Господня благодать буде відміряна кожному згідно того, скільки разів він, зібравши всю свою волю та відвагу, розпочинав знову, так, ніби всі попередні невдачі нічого не означали. Славою Христового Воскресіння Господь ствердив свою вічну та остаточну перемогу над злом та смертю, викорчував її лихе коріння та наповнює світлом Великодньої радості похмурі простори людського сьогодення. І хоч ми постійно зустрічаємо численні залишки минулої влади смерті, вона вже не є останнім словом буття, бо Воскресіння спорудило міст між теперішнім та вічним життям, щоб кожен досяг мети своєї земної мандрівки – Неба. Великодній світанок став весною живої надії для усього світу. З цієї миті почалося наше воскресіння, бо Пасха Господня – не просто якась історична подія, але початок оновлення всього створіння. Христос Воскрес не для того, щоб залишитися живою пам’яттю у серцях апостолів та їх послідовників у вірі, але щоб стати для них новим життям, незборимою силою та джерелом вічної радості. Тому, як благодаттю Святого Духа спадкоємців апостольської проповіді про Христове Воскресіння, Господь кличе кожного з нас своїм життям з віри, надії та любові стверджувати перед світом його Великодню правду. А Пречиста Діва, яка проживала поруч зі своїм Божественним Сином кожну мить Його земного послання, нехай поспішить нам зі своєю материнською опікою, щоб, вірою прийнявши спасенний дар Великодня, ми стали вірогідними та радісними свідками Воскреслого Христа. Христос Воскрес! Воістину Воскрес! З Архієрейським благословенням + Тарас Сеньків, ОМ Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ Дано в м. Стрий при Катедральному храмі Успення Пресвятої Богородиці 28 березня 2010 року Божого |
31 березня 2010
|
| Закрити |
